Критерії оцінки доказів у господарському судочинстві України

Abstract

У статті висвітлено проблематику здійснення оцінки доказів у господарському судочинстві України. Необхідність дослідження вказаної тематики пов’язана із тим, що на господарські суди покладено обов’язок захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарської діяльності, а інститут доказів забезпечує суспільні відносини які виникають між учасниками судових процесів, що беруть участь у розв’язанні спорів між суб’єктами господарських відносин. Загальновідомо, що ухвалення законного судового рішення можливо лише за умов дотримання правової процедури щодо встановлення фактичних обставин справи, яка є першою і найважливішою стадією судового правозастосування у господарському процесі. Важливість стадії встановлення фактичних обставин справи, що є фактами, з якими закон пов’язує правові наслідки, обумовлено тим, що ця стадія забезпечує фактичну складову винесення судом законного і обґрунтованого судового рішення. Саме докази, які належним чином оформлені і подані, здатні аргументувати і підтвердити вимоги сторін господарського спору. Дослідивши теоретико-парові аспекти встановлених діючим законодавством критеріїв оцінки доказів, автором було з’ясовано сутність і перелік вимог, що дозволяють провести оцінку фактичних даних, наданих сторонами у підтвердження своїх правових позицій у господарському спорі. Проведений аналіз дав автору статті змогу обґрунтувати тезу про те, що, вимоги належності доказу по суті є його фактичною характеристикою, що свідчить про факт належності доказу до предмета доведення. Автором було доведено, що критерій допустимість як критерій доказу по суті є правовою характеристикою, яка стосується відповідності процедури отримання і порядку оформлення доказу, та застосовується до кожного доказу окремо. В ході проведення наукової розвідки, автором було розкрито якісну характеристику критерію достовірності доказів як сукупності вимог, що визначають певний рівень справдивості. Крім того, автором було встановлено недоліки змістовної частини ст. 79 Господарського процесуального кодексу України щодо критерію оцінки вірогідності доказів, що призвели до певних протиріч у розумінні процесу правозастосування критерію вірогідності доказів і інструментарій, яким ці протиріччя нівельовані.